Парсинг – один із найкорисніших інструментів для бізнесу. Адже він дозволяє збирати необхідну інформацію з десятків сайтів максимально швидко, недорого та з точністю до 90%, звільняючи вас від нескінченної подорожі по мережі та знижуючи ймовірність поломки клавіш CTRL+C&CTRL+V до мінімуму. Але незважаючи на доведену ефективність, процес вилучення даних не такий простий. Адже за ним ховається низка обмежень та реальних ризиків. У статті ми розглянемо, що таке парсинг простими словами.
Обмеження веб-скрейпінгу
До списку обмежень можна віднести:
- Поріг входження. Навіть найпростіші послуги для парсингу вимагають часу для їх освоєння. Більше того, частина з них виявляється неефективною у випадку, якщо фахівець не має базових навичок програмування. Тому для ефективного вилучення потрібної інформації необхідні знання щодо XPath, HTML, AJAX. Для людей, далеких від цього, передбачено «платні» готові шаблони;
- Мінливість структури веб-сайтів. Причин для «оновлення» кілька – від поліпшення інтерфейсу для просування в пошукових системах, від захисту інформації від «запозичення» конкурентами. При цьому варто відзначити, що корективи можуть бути незначними для користувача, але суттєвими для «скануючого» скрипта, через що останній потребує регулярного переналаштування;
- Проблеми під час роботи зі складними проектами. Більшість “найпростіших” інструментів “заточені” під парсинг простих сайтів, що використовують примітивну нумеровану навігацію. Тим не менш, веб-розробники відходять від такої моделі побудови сторінок, включаючи динамічні елементи, що змінюють структуру сайту за рахунок нескінченного прокручування, кнопок «завантажити більше» та «читати повністю», що закриває доступ до потрібної інформації та змушує використовувати складніші багатофункціональні інструменти скрейпінгу;
- Складнощі при обробці великих обсягів даних. Найпростіші сервіси та самописні скрипти не налаштовані на масштабне вилучення інформації, викликають помилки парсингу, що робить їх нерентабельними для великих онлайн-підприємців, які потребують мільйонів рядків регулярних потоків даних для власної БД. На щастя, цю проблему вдалося вирішити за допомогою обчислювальних потужностей хмарних послуг;
- Обмежена кількість інформації, що видобувається. У більшості випадків парсери працюють з текстовим контентом та URL-адресами. Більш «просунуті» версії здатні витягувати частки вихідного коду для подальшого переформатування за допомогою регулярних виразів. Понад те, частина їх вміє сканувати PDF-файли, т.к. “заточені” під роботу з HTML-кодом. Але є й винятки – сервіси SmallPDF чи PDFElements;
- Капча та блокування по IP. При скануванні сайту спостерігається інтенсивний приплив трафіку, що може спровокувати перевантаження сервера та покласти весь сайт. Для цього власники великих проектів виставляють додатковий захист від роботів, а також блокування підозрілих адрес, що не лише ускладнює, а й зупиняє процес парсингу;
- Юридичні тонкощі. Суперечки щодо законності веб-скріпінгу ведуться з моменту появи цього інструменту. З одного боку, ніхто не забороняє збирати інформацію, розміщену у відкритому доступі на просторах всесвітньої мережі. З іншого ж, далеко не всі сайти дозволяють доступ до своєї інформації, що ставить парсинг за межі закону і може спричинити запуск судових розглядів. Яскравий приклад – Facebook, де відповідний пункт вказаний чи не на початку користувальницької угоди.
Що зрештою?
Незважаючи на корисність та ефективність, парсинг – далеко не всемогутній інструмент. Так, для роботи зі складними проектами (великими торговими майданчиками чи соціальними мережами) доведеться використовувати дорогі програми чи скрипти, тоді як для скріпінгу «дрібних» сайтів можна використовувати самописні скрипти та «примітивні» програми (але лише за певних умов). Крім того, далеко не всі сайти раді ділитися своїми даними з конкурентом, виставляючи додатковий захист у вигляді капчі, динамічної структури, блокування підозрілих IP-адрес тощо.
